Буде Україна

Мороз, Марченко й Масол

Лізли рачки на престол,

Щоб згубити Україну,

Нас загнати в домовину.

А той Марко, що з Ромна,

Наче справжня Сатана:

Людям бреше кожен день,

Бо народ мовчить, як пень.

А старі баби й діди –

 Скільки горя та біди

«вождь народів» вам приніс!

Одні злидні, море сліз!...

Старики не всі кричать:

«повертаймося назад

У імперію прокляту,

Кровопійницю завзяту».

Компартійці своє кричать:

«з України все віддать –

Всі таланти та добро,

А собі лишити зло»

Люди добрі, схаменіться,

Кругом себе подивіться,

Як весь світ живе багато,

Хоть добра в них малувато.

Нас затуркали тоді

Злі татари й москалі,

Щоб були ми в них раби

Не на день, а на віки.

Боже, Боже де ти є,

Коли черга настає

Вирвать волю із зубів

Та прогнати всіх катів.

Та все ж буде Україна                                                                                                              на білому світі –

Наш Тарас давно сказав

В своїм заповіті.

              24  серпня 1996 р.    м.Ромен