четверг, 10 марта 2011 г.

Любіть Україну

    Любіть Україну, мої земляки,
За те, що дарує вам все залюбки,
І хліб, і  до хліба вона вам дає –
Не зрадьте Вкраїну – прохання моє.

Століттями з неї тягли москалі
Продукти і надра, тепер кораблі.
Подумай земляче, що зможеш зробить.
Душа ж, як і серце, за нею болить.

Люби Україну, сміливий Козак,
Для всіх ти надія і вічний маяк.
Так рвались до волі предки твої
Тепер воля є захисти ти її.

Щоб люд залишився на рідній землі,
Щоб звів собі села й нові кораблі,
Забув би дорогу в чужі Соловки
Та став він щасливим на вічні віки.


Присвячую до дня Незалежності
 24 серпня 1995 р.  м.Ромен.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         ВОСКРЕСЛА   УКРАЇНА
 
ХРИСТОС ВОСКРЕС,
ВОСКРЕСЛА УКРАЇНА!
ТО БУДЕМ МИ ЇЇ ЛЮБИТЬ
ЗА ТЕ, ЩО КОРМИТЬ КОЖНУ МИТЬ.
ХТО НА ЇЇ ЗЕМЛІ ЖИВЕ –
ПОШЛИ ТИ КОЖНОМУ СВОЄ.

ЩОБ МИ НЕ МУЧИЛИСЬ НІКОЛИ,
МОЛИЛИСЬ НАШОМУ ХРИСТОВІ,
У МИРІ Й ЗЛАГОДІ ЖИЛИ
ТА ВІЧНО МУДРИМИ БУЛИ.

Мої Перетічки


Перетічки, мої Перетічки!
Стоїте ви на березі річки,
Де колись протікала Хорол,
А тепер звемо просто – Подол.

Річка висохла з давніх -  давен
Залишилась долина тепер,
В тій долині – маленький ставок,
Навкруг нього стоїть хутірок.

Лише згадки, який він тепер!
Над ним час свої крила простер:
Нема царства, комуни нема.
Прощай царство, комуні  - хана!

А були в нас заводи і школа була,
Тут всі працювали , усім їм хвала.
І спирт попивали на свято  завжди
Та горя не знали, не знали й біди.

Задумалось Леніну світ покорить,
Розумних всіх знищить,заможніх розбить.
Так черга дійшла і на мій хутірок –
Розбили заводи, вони в порошок.

Багато людей залишилось без крову;
Пішли всі далеко, а хто і до Львову –
Бо холод  і голод в двадцятих прийшов –
Так «вождь» і мучитель рецепти знайшов.
     І мучились довго мої земляки,
Бо так диктували весь час «вожаки».
Залишилось мало людей в хутірку,
І їм я виношу Подяку палку!
        Ошатні будови, квітучі сади –
Усе це для нас залишили діди.
Жили, щоб багато у нашім селі
Всі люди хороші : старі  і малі.
     
       
м. Новосибірськ.  1965 рік.

Мова наша калинова

              МОВА  НАША, КАЛИНОВА

Кожна нація на світі
Має свою мову.
І ми нашу, українську,
Не вступим нікому.
    З забуттям часів минулих
    Будем повертати
    Нашу мову, калинову,
    До рідної хати.
Будем нею розмовляти
Від Бреста до Криму,
На Кубані, на Уралі
Й на Зеленім Клину.
    Україна вже проснулась!
    Лунають веселі
    Рідні слова, рідні пісні
    У кожній оселі.
Мова наша, українська,
Така милозвучна,
Народ скаже, як прикаже
Кожне слово влучне.
    Тож не дивно,що в Тюмені
    Нею розмовляють,
    А в Канаді й Аргентині
    Їй оди співають.
Українською писали
До Султана – к о з а к и
Будь державною ти, мово,
Нині й навіки!
     Мова наша, українська,
     Славить козацький рід,
     Стань найкраща, найрідніша-
     На весь білий світ!

                   м. РОМЕН, 1997 рік.

                                                                  МИКОЛА  ЧЕРНИШ.

Біографія

народився   11 грудня 1939 року  с. Перетічки, Недригалівського району Сумської області. Україна.
Черниш Микола Антономич

Батько-    Черниш Антон Гнатович,  1908 року народження  працював      
                 трактористом  в с. Перетічки, потім бригадир  тракторної   брига-
                 ди   Курманівської М Т С.
                 Мати – Черниш (Федина) Марія Савична 1915 р. народження з
                 с. Червона Слобода. Під час війни в 1943 році відійшла в вічність.
                 Мати – мачуха  Черниш (Савчук) Палажка Пилипівна  1915 р. наро
               дження, працювала в с. Перетічки, була передовик виробництва.
 Сестри: Паша, Галя,Віра та брат Миша.
         Сімейний стан: Одружений. Жінка Черниш (Редька)  Варя Василівна
с. Митченки, Батуринський р-н, Чернігівської обл. по спеціальності агроном, працювала провідним спеціалістом в Роменській насінневій інспекції.
 Син ІГОР- одружений, Жінка (Ковтун) Светлана Петрівна м.Шостка мають дочку Ді ана вона школярка. Ігор закінчив Сумський політехнічний інститут по спеціальності – інженер та Сумський аграрний університет по спеціальності –вчений агроном.Жінка  Света закінчила Сумський політехнічний інститут по спеціальності – інженер.
  Син  РУСЛАН одружений, жінка (Батичко) Олена Миколаївна м.Ромни. мають дочку  Аліну школярку. Руслан  закінчив Сумський державний аграрний університет по спеціальністі – вчений агроном по захисту рослин.  Олена  закінчила Сумський аграрний університет по спеціальності бухгалтер – економіст.
                                     
                                   Шкільні роки.
   Початкову освіту я здобув в Перетічанській школі, 5-6 й клас в Червоно- слобідській, 7 клас –Сакунівській , 8,9,10 клас в Недригайлівській с/ школі.
 1959 – 1960 р. навчався  в Республіканській школі кіномеханіків, де отримав посвідчення кіномеханік 2 категорії.
                                    Трудова діяльність.
 Коли ходив у школу то на літніх канікулах працював в с. Перетічки на різних роботах: водовоз, пастух прицепщик, помічник комбайнера, вантажником – возили автомобілем  ММ зерно в Ромни на елеватор за 30 км.
  Після закінчення школи кіномеханіків працював в Недригайлівському відділу культури, демонстрував кінофільми по селах  району.
   1962 рік – студент Охтирського технікуму механізації сільського господарства.
  1962 – 1965 рік Служба в армії, далекому Сибіру.
  1965 – 1970 рік студент  Новосибірського сільськогосподарського інституту, отримав спеціальність вчений агроном по захисту рослин.
 1970 – 1974 р. старший агроном Конотопської станції захисту рослин.
 1974 – 1984 р.-Завідуючий Сумською обласною біологічною лабораторією.
 1984 – 1985 р-агроном Роменського консервного заводу.
 1985 – 1995р.-Роменський пункт сигналізації та прогнозу, завідуючий.
 1995р головний агроном   КСГП «ЗАСУЛЛЯ» Роменського району.
 1996 р. Роменський пункт  сигналізації та прогнозу.
 1996 – 2000 р. держінспекція з карантину рослин по Сумській області, на                                                                                                     посаді- провідного спеціаліста.
  2000 – 2002р Директор Сумського обласного фумігаційного загону.
  2002------ Директор Приватного підприємства Агрофірма «ПЕРЕТІЧКИ»      
                    м. Ромни. вул. Гетьмана Мазепи 57\6
                                               МОЄ ХОБІ.
     1. З самого дитинства займався спортом, із них: футбол, волейбол, хокей, лижний спорт, а саме великих успіхів здобув у велоспорті, був чемпіон Сумської області, учасник  перших сільських спортивних ігор 1961 року в м. Черкаси, де виконав норматив 1 розряду.
   2.   Любив танцювати,  в м. Харкові в будинку культури ім Малишива  навчався в хореографічному кружку в майбутньому в житті пригодилось.
  3.  З роками спорт та танці  стали позаду, будучи студентом в Новосибірську, туга по Україні дала поштовх для на писання мого першого вірша «Мої Перетічки». Випустив збірку віршів  у 2001 році  «ВІТАННЯ»
  В яку входять такі вірші: «Моє дитинство»,Мова наша, калинова, Любіть Україну. Україно, мати рідна. Ярмо. Любіть Україну, мої земляки, Буде Україна. Наш карантин. Заповіт карантиннику.Брату бжоляру, та інші..
     4. Люблю бжолярську справу.

                               Р О Д О В І Д

Мій пра-пращур  Гадяцький полковник  Іван Черниш який  заснував на початку ХУ!! століття с. Чернишівку, нині с. Беєво Л-Долинського району Сумської області,  збудував  в селі маєток, який став його родовим гніздом.
  Іван Черниш був козацьким старшиною,військовим канцлером, правителем гетьманського замку в столиці Батурин при гетьмані Івана Мазепи, а в часи гетьманства Павла Полуботка – народним суддею гетьманщини.
      Першим переселенцем, а може й засновником с.Перетічки був мій пращур –Черниш  з с Чернишівки. При моїй памяті в нашому селі було 20 дворів з прізвищем Черниш.
     Прадід – Черниш Семен, в нього було 5 дітей. Сини:  Ємен, Никін, Гнат, дочки- Уляна та Пріська. Мій батько говорив,що дядьки були високі й сильні.
  Ємен і Никін переселились якоби в Л-Долинський район. Уляна вийшла заміж і виїала в Рсію (Саратов). Пріська вийшла заміж за Терещенко Данила Кузьмича в с. Лахнівщина.
       Мій дід Черниш Гнат Семенович женився на Івашині Євдокії Василівні в с. Лахнівщина. У них було 4 дітей: Антон,Клим, Мотря, Іван. Найменший був Іван, воював у другій світовій війні де погиб невідомо.
    -    Черниш Клим Гнатович женився на Жук Мокрині Яківні с. Перетічки, в них було 3 дочки: Лідія,Парасковія, Надія.
      Черниш Лідія Климівна вийшла заміж за Римаренко Федора Захаровича с.Перетічки, проживають в с.м.т. Талалаївка Чернігівської області, в них 3 дочки: Луїза, Надя,Валя. Луїза і Надя після закінчення ВНЗ залишились працювати в Москві, Валя вийшла заміж за пана Черниш,  живе й працює в м.Талалаївка.
      Черниш Парасковія Климівна вийшла заміж за Химченко Михайла Івановича с. Перетічки і проживають в  цьому селі. Мають 3 дітей: Валя,Юра й Володя
        Черниш Надія Климівна вийшла заміж за Холошу Василя Павловича с. Перетічки., мають 2 дітей: Віктора й Тамару.
   Черниш Клим Гнатович погиб у другій світовій війні, де похований невідомо.
    - Черниш Мотря Гнатівна вийшла заміж за Черниш Автонома Марковича с. Перетічки, мають 3 хлопців:
    -  Черниш Іван Автономович женився на  Проскочило Ніні Пилипівні с. Курмани. Мають дочку – Іру, син – Валерій , всі проживають м. Суми, працюють.
    - Черниш Василій  Автономович женився на Добринь Антонині Миколаівні с. Лахнівщина,мають двоє дітей: Томіла та Валентина, працюють  в Недригайлові.                         
       - Черниш Григорій Автономович женився  Калуга Галині Володимировні м. Ромни, мають двоє дітей: Віталій та Олена. Проживають м. Ромни.

      -  Черниш   Антон  Гнатович, мій батько мав 5 дітей: Парасковія,Галина,Віра,Михайло і я.
     -Черниш  Парасковія вийшла заміж за Рудник Миколу Олексійовича с. Семенівка у них 5 дітей: Іван,Рая, Марія, Валентина й Микола.
      - Черниш Галина  живе в с. Перетічки, Дочка Люда вийшла заміж за Фатенко Юрія Вікторовича, живе в м. Шостка в них син Володя.
       - Черниш Віра вийшла заміж за Лаврик Петра Федоровича в с. Діброва
там і живе, в них двоє дітей: Володимир та Света.Света вийшла заміж за Кириченко Олександра Григоровича с. Вільшана, мають двоє дітей:  Сергій – студент,
 Оленка – школярка.
           Черниш Михайло Антонович женився на Дяченко Тетяні Михайлівні м. Недригайлів, мають двоє дітей: Руслан та Ярина.Руслан займається бізнесом , а Ярина-прокурор. Живуть у м. Недригайлові.