ЮВІЛЕЙНЕ 75-ти ліття

СТАРШОМУ ПОБРАТИМОВІ, УКРАЇНСЬКОМУ ПАТРІОТОВІ,  ПОЛКОВНИКОВІ РОМЕНСЬКОГО РАЙОНОВОГО КОЗАЦЬКОГО ТОВАРИСТВА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА, ЧУДОВОМУ СПІЛКУВАЛЬНИКОВІ, істинному поцінувачеві жіноцтва, ДБАЙЛИВОМУ ГОСПОДАРЕВІ – ЧЕРНИШУ МИКОЛІ АНТОНОВИЧУ – НА ПОВАЖНО-ЗНАМЕННЕ ЮВІЛЕЙНЕ 75-ти ліття АртПоемоСвята:       

(1) В мене є в Ромні товариш –                        

це полковник, пан Черниш,                              

добрий він душею й серцем,                            

не живе ніколи «з перцем»...                            

(2) Й гучно лине по Вкраїні:
у грудневу зимну днину
маймо славні іменини –
Чернишеві народини!     

(3) Має славний ювілей –                                  

український наш Борей!                                     

Був він патріот Вкраїни, –                                             

як колись, так і понині.                                     

(4) Вже пожив і літ чимало,
для Людини – це замало?
Скільки-то всього було,  
 але з часом – загуло...

                                   (Фрагмент Гімну України)

(5) Він поїздив по Сумщині...                           

У Ромнах живе понині...                                        

І в Сибіру побував                                                      

та свій дім не забував.                                        

(6) Повернувся на Вкраїну,
 у свою рідну родину,
на поля свої врожайні,
на всі землі життєдайні 

    

(Фрагмент пісні «Мои года, мое богатство...») 

(7) Із Природою – на ти,                                        

прагне їй допомогти:                                                    

і рятує він травинку,                                            

як останню соломинку.                                      

(8) Вже й до фауни дібрався 

і при цьому не зазнався:
Бджоли треба завести,
мед лопатою грести.

(9) І летять комахи славні,                                 

як одна, усі ударні,                                                                

бо з обножкою та медом,                                  

що дістали просто неба.                                     

(10) Якщо їхать в (ел)Л.Долину
із Ромен безо ізгину,
є сільце Колісники,
Черниші в нім – дачники.

(Уривок з пісні «Земле моя!»)

(11)  Іще дві у нього дачі                                      

та й машина – у придачу.                                         

Рідко та буває в них,                                             

хоч не дуже й дорогих.                                       

(12) Завше відданий він фаху 
 і ніколи не дав маху:
 ні на полі, ні в коморі,  
 ні в сараї, ні на дворі.

(Фрагмент «Роменського вальсу»)

(13) Земля паром добре дише.                                 

А він вірші часом пише, –                                  

це як сповідь про життя,                                              

про земне єство-буття.                                          

(14)  Придивлявся до Козацтва: 
Що то у Ромні за братство?
З отаманом скрізь ходив,
до нас швидко він вступив.  

(15)  Є полковником активним                                 

і спокійним й тільки мирним.                         

Часто думку він свою                                          :

завжди скаже у строю.                                       

                                   
(16) Має він свою родину: 
синів, внучок і дружину.
Скільки глянь-мо по окрузі
 В нього – родичі і друзі.  
                        

(17) Ну, а як Черниш танцює, –                       

то цим кожного здивує:                                    

і присяде й підплигне,                                       

кругом себе обверне...                                          

(18) Він – спортивної статури,
в нього руки, немов бури.
І обнявши, лишить  враз, –
чуттє-ніжний свій 

(Фрагмент мелодії «Гопака»)

(19) У свої сімдесят п’ять  –                                

вигляда на шістдесят.                                         

І бува, що ненароком                                         

молодиці кинуть оком.                                       

(20)  Спілкуватися довільно
може також він мобільно,
 і зі мною часто дуже,
дорогий мій, старший друже.

(Фрагмент мелодії пісні «Пане полковнику, мій синьоокий!»)

(21) Хай же ладно усе буде,                                

хай цінують й далі люди.                                               

Щоб належне – віддалося,                                

як в слов’янстві повелося.                                 

 (22)  Й озирнутись уже треба.
 Є завжди така потреба.
Бо життя – таке мінливе
і з Людиною грайливе.

(Фрагмент пісні «Осіннє золото»{Літа на зиму повернули... })

(23) Наближатись до 100-ліття –              

Ювіляру  мій наказ,                                           

осягнути довголіття                                        

й зберегти увесь багаж!    

(24) Та сьогодні – в славну дату,
будем-будьмо! – Віншувати!
Батька, дідуся,  новатора
і козацького  фундатора.

(25)  Розумний, гарний Ви козак,

у нашім товаристві як мастак!

                                                (Звучить «Козацький марш»)

(26) І у рік коня гламурного –                          

усього лиш Вам розумного!                              

Пора трійку вже сідлати                                

і  в Європу вирушати!                                           

(27) У Європу – інтегрально,
дружненько усім і схвально,
щоб по-людськи нам зажити  
і новому дню радіти.

(28) Щоб зрівняти євро й гривню                  

(хоч звучить це нині дивно).                            

Запровадити стандарти,                                

по яких нам жити варто.                                

(29) А якщо-то і не нам, –
хай же дітям і внукам!...
Хай народна тепер влада
наведе в Державі ладу!

(30) Але ж нині Ювілей

має славний наш Борей!

Отож, буду Вас вітати:

Всіх гараздів Вам бажати!

                                            
(Фрагмент ювілейного маршу)

 (31) Ювілей – то уже дата,                                       

певні підсумки і свято:                                      

 Здоров’я! Щастя! Благодаті!
 В душі, у серці, в рідній хаті!!

(Звучить «Многая літа...!)

                  
ЛЮБОВІ, ПОШУКУ, ДОБРА і  МНОГА-МНОГІЇ ЛІТА!!!

Валентин В. БУГРИМ – побратим-земляк, доктор філософії, академік, завідувач кафедри електронних ЗМІ та реклами Українського телерадіопресінституту, публіцист і поет, генерал-хорунжий Українського козацтва, член Національної Спілки журналістів України, віце-президент Всеукраїнського культурно-наукового фонду Тараса Шевченка, Посол Миру. Писано року 2014-го, місяця грудня, дня 10-11-го. м.Київ-Ромен. Виголошено і вручено особисто в ювілейний час.

Буде Україна

Мороз, Марченко й Масол

Лізли рачки на престол,

Щоб згубити Україну,

Нас загнати в домовину.

А той Марко, що з Ромна,

Наче справжня Сатана:

Людям бреше кожен день,

Бо народ мовчить, як пень.

А старі баби й діди –

 Скільки горя та біди

«вождь народів» вам приніс!

Одні злидні, море сліз!...

Старики не всі кричать:

«повертаймося назад

У імперію прокляту,

Кровопійницю завзяту».

Компартійці своє кричать:

«з України все віддать –

Всі таланти та добро,

А собі лишити зло»

Люди добрі, схаменіться,

Кругом себе подивіться,

Як весь світ живе багато,

Хоть добра в них малувато.

Нас затуркали тоді

Злі татари й москалі,

Щоб були ми в них раби

Не на день, а на віки.

Боже, Боже де ти є,

Коли черга настає

Вирвать волю із зубів

Та прогнати всіх катів.

Та все ж буде Україна                                                                                                              на білому світі –

Наш Тарас давно сказав

В своїм заповіті.

              24  серпня 1996 р.    м.Ромен

УКЛІН ТОБІ, ШКОЛО!

              УКЛІН  ТОБІ, ШКОЛО!

Через роки, крізь радощі  й тривоги
Крізь злети і падіння,крізь молитви і гріхи
Злітаються до рідного порогу
Давно не пташенята, а досвічені  птахи.

 Від всіх країв несуть новини світу,
Листають свої долі мов старі книжки,
 Радіють зустрічі зі школою як діти,
Забувши, що давно уже немолоді батьки.

До тебе йшли із квітами й піснями,
Тут нас навчили чесно жити і любить,
А вчителі  були нам як батьки і мами,
Плекали наші душі кожну мить.

Тут світло й нині в серце ллється щиро,
Нам звідси й досі лине сяйво радості й добра,
Дитинства сад, надії, дружби й миру,
Розквітне біля рідного двора.

Нехай же добра згадка  не згаса ніколи,
Нехай  не заростають в памяті стежки,
Що нас ведуть прямісінько до школи,
Й думками часто повертають у шкільні роки!

06.02.2013 року.         м. Ромни    

    Випускник  Недригайлівської  середньої школи 1959 р.
             
                                                   Микола  Черниш.                                

Бравому артилерісту

ПОЛКОВНИКУ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

Ч Е Р Н И Ш  М И К О Л І  АНТОНОВИЧУ

БРАВОМУ АРТИЛЕРИСТУ ПРСВЯЧУЄТЬСЯ!

Артилерія, браточки, Вам не жарт,

Це не кулемет, не автомат,

Не обійдеться без артилерії війна,

Бо без неї буде вам    х а н а .

Тож запамятайте  твердо братани,

Артилерія насправді Бог війни,

Але побратим наш має хист,

Він є незвичайний артилерист,

Особливий  він,  гвардійський,

Штурмовий, новосибірський,

Той, що у тайзі веде війну.

Забиває в пушку він заряд,

Крупнокалібрований снаряд,

Приціл десять! Трубка шесть!

Ворожа ціль у рамці  єсть,

Бац! Бац! І…..все мимо,

І тут як в пеклі темно й димно,

І тріски від тайги летять,

А обєкти ворожі  стоять.

Зате тепер він батько козакам,

Його завжди побачиш тут і там,

Він старійшина й повірте ви мені,

Ніби Бог він у козацькій царині,

І поважний і статечний,

Факт цей є  незаперечний,

Тож вітаєм радо ми його

 З Днем народження наш брати

Прийшли прийшли друзі привітати

Від козачат до генерала

Полковнику нашому  СЛАВА ! СЛАВА!

         Генерал  осавул Роменського

          районованого козацтва                                  Ф.ЗАВГОРОДНІЙ

  11.12.2012 року     м. Ромни.