УКЛІН ТОБІ, ШКОЛО!
Через роки, крізь радощі й тривоги
Крізь злети і падіння,крізь молитви і гріхи
Злітаються до рідного порогу
Давно не пташенята, а досвічені птахи.
Від всіх країв несуть новини світу,
Листають свої долі мов старі книжки,
Радіють зустрічі зі школою як діти,
Забувши, що давно уже немолоді батьки.
До тебе йшли із квітами й піснями,
Тут нас навчили чесно жити і любить,
А вчителі були нам як батьки і мами,
Плекали наші душі кожну мить.
Тут світло й нині в серце ллється щиро,
Нам звідси й досі лине сяйво радості й добра,
Дитинства сад, надії, дружби й миру,
Розквітне біля рідного двора.
Нехай же добра згадка не згаса ніколи,
Нехай не заростають в памяті стежки,
Що нас ведуть прямісінько до школи,
Й думками часто повертають у шкільні роки!
06.02.2013 року. м. Ромни
Випускник Недригайлівської середньої школи 1959 р.
Микола Черниш.
Через роки, крізь радощі й тривоги
Крізь злети і падіння,крізь молитви і гріхи
Злітаються до рідного порогу
Давно не пташенята, а досвічені птахи.
Від всіх країв несуть новини світу,
Листають свої долі мов старі книжки,
Радіють зустрічі зі школою як діти,
Забувши, що давно уже немолоді батьки.
До тебе йшли із квітами й піснями,
Тут нас навчили чесно жити і любить,
А вчителі були нам як батьки і мами,
Плекали наші душі кожну мить.
Тут світло й нині в серце ллється щиро,
Нам звідси й досі лине сяйво радості й добра,
Дитинства сад, надії, дружби й миру,
Розквітне біля рідного двора.
Нехай же добра згадка не згаса ніколи,
Нехай не заростають в памяті стежки,
Що нас ведуть прямісінько до школи,
Й думками часто повертають у шкільні роки!
06.02.2013 року. м. Ромни
Випускник Недригайлівської середньої школи 1959 р.
Микола Черниш.